Приворот по юзерпику

284

Задовбали знайомства в інтернеті.

З обов’язку служби чимало часу я проводжу в мережі. Чомусь деякі люди твердо впевнені, що якщо я сиділа половину дня біля монітора, то я неодмінно бігаю по сайтах знайомств.

Дістали кадри, які, дізнаючись, що у мене немає ні чоловіка, ні нареченого, ні молодої людини, коментують: «Ну, ти хоч в інтернеті кого собі знайди». Один раз не витримала: сказала, що «ну» — це до коней, а я в жеребці для злучки не потребую.

Мене дістало слухати ниття за сценарієм: «Ах, я зустріла його, знайшла в мережі, він — моя друга половина, між нами тисячі кілометрів, ах-ах, що робити, як бути». По-перше, я в упор не розумію, як можна заочно вважати своєю другою половиною людини, яку ти в житті не бачив. По-друге, чому щаслива Джульєтта так впевнена, що віртуальний Ромео говорить їй про себе правду? І найголовніше: йолки-палки, скільки можна іграшками мережевими і базіканням по асі заміщати реальне особисте життя? Не бачиш продовження відносин, тисячі кілометрів і все таке — вимкни комп’ютер, забудь і не ний. Навіщо бігати на сайти в пошуках заморських хлопчиків, а потім робити з цього трагедію?