Низи хочуть, верхи не можуть

178

Мене задовбали фірма, в якій я працюю. Так, вся повністю, з верхів до низів.

Як тільки почалася криза (так, той самий, який в головах), директор всім урізав зарплату на 30% — і тепер замість житті доводиться виживати. Це ще фігня. Але коли в самий розпал «кризи» половина фірми вирішила з’їздити відпочити на два тижні за кордон (25 тисяч з кожного), гроші якимось чарівним чином знайшлися. Наївно вважати, що хтось з відповідальних залишився: виїхало все начальство, бухгалтерія і ще кілька відділів, а решта намагалися якось звести кінці з кінцями, отшивая всіх замовників фразою: «Вони всі за кордоном, @#%…»

Знайшлися гроші і на чергове свято, коли з кожного «попросили» по тисячі; знайшлися й на вихідний, але вже не у вузькому колі зі своїми, а в ресторані, нехай не найдорожчому. А потім знайшлися на ювілей — теж в ресторані, але вже дорожче. Зарплату ж повертати не бажають зовсім. Кожен місяць йдеш в бухгалтерію з одним і тим же німим питанням: «Скільки ж я отримую тепер?»

Задовбали, чесне слово. Якщо так піде і далі, плюну на все, кину їх напризволяще і навряд чи повернуся.