Не контачить

174

Я не сиджу в популярній біло-синьої соціальної мережі. Колись давно завела там профіль, оглянулась на всі боки — і зрозуміла, що я далека від ідеї соцмереж. Мені абсолютно не цікаво ставити глибокодумні статуси і заливати фотографії. Мене не влаштовує інтерфейс, і я абсолютно не розумію, чому я повинна там бути. Чого нового, цікавого і позитивного дасть мені соцмережу?

Більше я в них не буваю — але ось як це пояснити іншим?

— Скинь мені на стіну…
— Знайди в мене…
— Залий мені…
— Вступи в мою групу…

Не заллю, не піду, не скину: мене там немає і не буде.

— Як же тобі скинути (надіслати, показати)? Як тебе покликати?!

Люди, двадцять перше століття на дворі! У мене є електронна пошта, я кожен день по роботі в скайпі, у мене є аська, я вмію користуватись файлообмінниками, тримаю в кишені мобільник, в кінці кінців. Невже без соцмережі ніяк не можна обмінятися інформацією? Як видно, не можна. Тому що вищезазначені скайп і аську навіть від людей, з якими я спілкуюся не перший рік, наполегливо приходять посилання на фотографії і відео, розміщені в соцмережі.

І не треба мені пояснювати, що це «зручно». Мені незручно завантажувати картинки в поганому дозволі, дивитися ваші сторінки, що містять або мегапафосную інформацію, або сортирный гумор. Я не стану перелопачувати стопятьсот ваших фото біля басейну і ставити плюсики, говорять про те, що мені «сподобалося», і набирати собі «друзів». Їй-богу, задолбали.