Мужик головного мозку

178

Є у мене одна знайома. Не те щоб ми були кращими подругами, але поговорити з нею до недавнього часу було про спільні теми для розмов були, підтримати розмову вона вміла, та й в принципі була цікавим співрозмовником. Проте все змінилося, коли в її житті з’явився Він. Моя знайома (назвімо її Н.) закохалася. Досвіду відносин з чоловіками у Н. немає. Точніше, так: досвіду щасливих і довгострокових відносин у неї немає. І як їх будувати — теж їй незрозуміло і невідомо. А вже тим більше, коли герой роману явно не горить бажанням першим надавати знаки уваги. І ось, моя знайома вибрала приголомшливу тактику ведення бою» — знайшла консультанта на стороні. Консультант цей — я.

І я задовбали.

Н. наполегливо вважає, що раз я, на її погляд, цілком собі досягла успіху у відносинах з протилежною статтю, то, вислухавши в сотий раз її розповідь про те, як її Ромео на неї подивився і усміхнувся, я вже точно дам пораду. Та такий, що Н. прямо відразу під вінець потягнуть. Адже саме цього вона вже й хоче. Для Н. стало нормальним писати або дзвонити мені в середині робочого дня і розповідати про те, як вона зустрілася в загальній компанії з Ромео. У якийсь момент на мої репліки про те, що я зайнята, просто перестали реагувати. Повідомлення в синенької соцмережі пишуться в порожнечу навіть тоді, коли я не відповідаю. А потім — так-так, на мене ображаються за те, що я мовчу.

Перший час я намагалася бути доброю знайомою і порадником. Я неодноразово радила Н. покликати Ромео куди-небудь посидіти вдвох, благо приводів — вище даху. Але Н. у свої 29 — дуже сором’язлива особа, яка боїться куди-небудь перша покликати чоловіка. Тому поради я, на її думку, даю їй неправильні. Треба давати такі, щоб він покликав її перший. Загалом, нікудишній з мене консультант з міжособистісним відносинам вийшов. Але приводів валити всі свої невдачі на мене, все ще багато — адже я не допомагаю. Я погана подруга. Валити і при цьому — задовбувати. Раніше ми могли поговорити на тисячу тим. Тепер же всі теми зводяться до розмов про Нього. І став вже одвічних питання: «Що мені робити?» на який я мільйон разів давала неправильні, з точки зору Н., поради. Але мене все одно запитують. Я приходжу поговорити про наше коли загальному хобі. Мені розповідають про Нього. Я прошу більше ніколи про нього не говорити, раз до моїх порад все одно не прислухаються. Н. вибачається і винувато кліпає оченятами — мовляв, у неї любов і грають гормони. Ми починаємо все-таки говорити про абстрактні речі. Через 10 хвилин я чую: «А ось у тебе було так, що він дивився, посміхався і нічого не говорив?»

У мене бувало по-всякому. Але жодного разу я не дозволяла собі розпускати рожеві соплі в присутності подруг. Зі своїми відносинами я розбираюся сама. А такі, як Н., мене задовбали. У них, їй-богу, вже мужик головного мозку.