Краса врятує світ

148

Більшість людей прагне до краси. Поняття про красу можуть відрізнятися, але в загальному і цілому деяке прагнення присутній.

Наприклад, люди хочуть жити в гарних будинках: кому хочеться жити в квартирі на 100500 поверсі з панорамними вікнами, в які видно шпилі й вежі сучасних будівель, хтось мріє про дерев’яному будинку в старовинному стилі з видом на галявину посеред лісу, а хтось хотів би жити в середземноморської віллі на березі теплого моря — мрії та бажання різні, але усі хочуть жити красиво.

Правда, не всі можуть жити, як хочуть, але навіть в самій крихітній кімнатці зазвичай намагаються якось прикрасити своє житло, починаючи від традиційного килима на стіні і закінчуючи яким-небудь казенним плакатом «Дії при виникненні пожежі», що закриває собою облупившуюся штукатурку.

Мало тих, хто готовий свідомо жити у свинарнику з похиленими стінами, измазанными брудом і покритими потьоками, спати на смердючому тюфяке і носити обірване ганчір’я — не із-за бідності, як бомжі, не з епатажу, як панки, і навіть не через переконання, як усілякі відлюдники-схимники, а просто тому, що «мені все одно, і так зійде». І якщо такі зустрічаються інші люди зазвичай уникають з ними спілкуватися. Неприємно спілкуватися з брудним «зачухонцем», але подвійно неприємно, коли він такий добровільно і свідомо.

Приблизно так само — і з тілесною красою. У різних людей різні критерії краси, різні уявлення про ідеал і різні можливості: хтось від природи гарний, як фотомодель з рекламного журналу, а хто-то скоріше нагадує відомого Квазімодо — з природою важко сперечатися.

І ось тут приходять вони — люди-що-і-так-хороші.

— Ну і що, що у мене пивне пузо?! Зате я людина хороша! — кажуть вони.

— Ну і що, що від мене смердить кислим потім? Це природний запах!

— Ну і що, що у мене жири висять мішками? Це кістка широка!

— Ну і що, що груди запала? Зате спина колесом!

І починають переконувати всіх, що прагнення до краси — дурість і дурощі, вигадки жадібних рекламників і таємницею закуліси, що не треба намагатися виглядати краще, ніж ти є, що не треба показувати красивих людей — адже це так ображає негарних, а насправді-то все і так гарні, бо яка різниця, хто як виглядає? І так зійде!

Дівчина посміла нафарбуватися? Тьху на неї, вертихвістка! Жінка одягла щось гарне? Хвойда! Хлопець займається спортом, щоб мати підтягнуту фігуру? Гей ганебний! Мужик помився та поголився?! Гей непристойним словом, однозначно!

Всі ці люди прагнуть виглядати краще, ніж вони є насправді, а значить, вони раби індустрії краси. А якщо хто-то просто добре виглядає в будь-якому одязі і без зайвих зусиль — це взагалі знущання над «нормальними» людьми!

Мужик повинен бути страшніше мавпи, волохатий і смердючий. Баба повинна бути товстою, пітною й страшною. Ось це — норма, ось так — добре, а не ці ваші! Красу вони вигадали! Ще й ніс вернуть, не хочуть з нами спілкуватися!

Так, з такими — не хочемо. Можна бути некрасивим з точки зору якихось журнальних стандартів, але при цьому бути гармонійним і природним. Такі люди зазвичай негативу не викликають і прекрасно можуть працювати і бухгалтерами, і акторами кіно, їх цінують за особистість, а не за красу обличчя.

А ви, люди-і-так-зійде, задовбали!