Квіти і цукерки не пємо

88

Я лікар. Мене задовбали вдячні пацієнти.

Як ви думаєте, скільки мені, що сидить поруч з блюющей бабусею п’ять годин після закінчення робочого дня і приїжджає подивитися важких хворих у свій вихідний, платять? Неважливо. Не тому, що багато — навпаки, — а тому, що я просто люблю людей і саме тому пішов у медицину.

Але іноді мені дякують. Алкоголем і цукерками.

Цукерки — гаразд. Сам я солодке не їм, стежу за здоров’ям, але за загальним лікарським столом бажаючі знайдуться. Але алкоголь… Я хоч раз приходив на роботу п’яним? Від мене пахло етиловим спиртом? Немає. Ви бачили мене, коли в сім ранку я обходжу палату, мучающимся похміллям? Немає.

Я не прошу подяк. Я роблю улюблену роботу. Але якщо вже вирішили віддячити чимось, не даруєте надто дороге бухло своїм лікарям. Вони його або викидають, або залишають припадати пилом у шафі. Краще віддячите сумою, яку збиралися витратити на подарунок.

А можна обмежитися простим «спасибі». Піти здоровими і жити щасливо. І більше не хворіти.