Тільки 3D, тільки хардкор

109

Один за іншим виходять гарні фільми, які потрібно дивитися саме в кінотеатрі, де візуальна складова домінує. Або навіть не домінує, але істотна, як в «Хоббіті». Шалено красиві нові світи, яскраві і ніби живі комп’ютерні персонажі, реальність, перетворюється на калейдоскоп і сворачивающаяся в трубочку. Все це чарівництво майже губиться на простому екрані. І воно завжди в 3D. Без винятків.

І ось тут починається моя задолбашка. Після півтора годин в 3D-окулярах очі втомлюються, починають сльозитися і свербіти. А фільми зараз йдуть по 2-3 години. З кінотеатру я виходжу з легкої головним болем, все одно пропустивши кілька вражаючих сцен з закритими очима. Кожен раз доводиться зважувати своє бажання подивитися фільм, співвідносити із загальною втомою, тривалістю сеансу, часом доби… Чорт забирай, це кожен раз нелегкий вибір! Ну да ладно, нехай це я одна така неправильна.

Але ось мій чоловік, він теж посеред фільму знімає окуляри, тому що вони йому банально тиснуть. Великий дядько з великою головою, а розмірів очок двоє: дорослий і дитячий.

А ось мій брат, любитель накотити пивка під хороший фільм. Не похвальне захоплення, але кінотеатри його тільки підтримують, виставляючи при цьому подвійний-потрійний цінник за пляшку. І брат теж не любить 3D, тому що від алкоголю картинка змащується, а від 3D-польотів банально нудить. Це, в принципі, теж поганий приклад. Не потрібно підлаштовуватися під алкашів.

Але от моя подруга з поганим вестибулярним апаратом — і її теж нудить, вже без всякого алкоголю.

І останнім акордом, ось мій друг. У нього одне око. Фініш. З появою 3D двері кінотеатрів зачинилися перед ним.

Я розумію, що нічого не зміниться. Ніхто не буде відкривати 2D-кінозал, він просто не окупиться. Так в наш городок навіть «Мачете» не завезли, бо він вийшов у шкільні канікули, коли вигідніше показувати мультики. Просто задолбали після перегляду трейлера нового фантастичного фільму злобно сичати: «Чорт забирай, знову 3D!»