Остання крапля у заляпаному склянці

98

Я вирішив прогулятися зі своєю дівчиною. Погуляли, сходили в музей, кіно і трохи зголодніли. Вирішили зайти в ресторан навпроти станції метро «Чернишевська».

Замовлення ми чекали мало не до коматозного стану. Потім нам все ж принесли наші суші і роли. Коли ж я побачив склянку з «справжнім японським пивом», мене ледь не знудило на стіл. Стакан був тієї ж ступеня прозорості, що і я, якщо мене подивитися на просвіт перед вікном, — весь заляпаний жирними відбитками, причому зсередини!

Апетит миттєво зник. Я піЕкшн шов до адміністратора, показав склянку. У відповідь на обурення вона поплескала оченятами:

— А в чому, власне, ваша претензія?

Та ні в чому, блін! Зажадав замінити. Адміністратор зітхнула, забрала склянку кудись в підсобку і кивнула бармену: мовляв, Екшн . Той з явним небажанням вийняв палець з носа і, не зволила навіть вимити руки, взяв новий стакан. Не витримавши, я обклав його великим і могутнім і зажадав книгу скарг. Адміністратор у відповідь на це викликала охоронця. Виповз заспаний чолов’яга, дихнув на мене нечищенной пащею і ласкаво так порадив забиратися.

Довелося довго пояснювати ментами, яких викликали після того, як мене переклинило в бік, і я набив харю охоронцеві. Він-то тут навіть начебто й ні при чому, просто виявився тією самою останньою краплею.