Сотку на сотку

90

Відділ стільникових телефонів, мій сусід по оренді, переїхав в інше приміщення. На моєму відділі повісили оголошення з адресою. Ну, ви в курсі, що ці папірці ніхто не читає. Відвідувачам, що шукають телефони, я все ж пояснюю, що, як і де: ремонт тепер в іншому магазині, а баланс можете поповнити в нашому, тільки в іншому відділі.

Але навіть при цьому трапляються казуси. Оскільки відповідаю ввічливо, мене починають випитувати: які у них є батарейки, ремонтують вони ось такий телефон і зможуть на такому, красненькому, будинки залишився, налаштувати «Агент». Загалом, весь контингент тепер жадає поспілкуватися зі мною.

— Мені сотку заправити! Де?
— Будь ласка, пройдіть до відділу канцелярських товарів, там зможете поповнити баланс.
— Ні, мені сотку заправити!
— Е-е-е… Гроші на телефон закинути? — я починаю розмовляти мовою ідіотів.
— Ні!
— А що?
— Так сотку ж заправити!

А останній випадок вбив геть. В мій кут залетіла дівка і, дивлячись на мене в упор, запитала:

— А че, зовсім нікого немає?!

Після секундного шоку було дуже важко не заіржати в голос.